Профілактика нещасниих випадків

Останнім часом в усьому світі невпинно зростає рівень дитячого травматизму. Діти дошкільного віку травмуються рідше, оскільки майже весь час знаходяться під наглядом батьків чи вихователів дошкільних навчальних закладів. У той же час школярі не лише частіше стають жертвами нещасних випадків та аварій, а й нерідко мимохіть самі створюють ситуації, небезпечні для здоров’я та життя.

Загалом дитячий травматизм спеціалісти поділяють на чотири види: шкільний, спортивний, вуличний та побутовий.

Обставини виникнення травм у дітей значно різняться від таких у дорослих. Адже здебільшого діти травмуються під час ігор. Окрім того, існує два критичних вікових періоди, коли виникає чимала кількість травм серед дітей. А саме це вік: 3 роки та 11-12 років. У ці періоди діти й підлітки стають роздратованими та вередливими, часто конфліктують з людьми, які їх оточують. У них може сформуватися неприйняття вимог, яких вони раніше без проблем дотримували, що призводить не лише до порушень правил поведінки, а й, як наслідок, — до травм. З віком кількість травм зростає, досягаючи максимальних значень у 14-річних учнів.

У виникненні травм відіграються свою роль такі чинники, як:

вікові, анатомо-фізіологічні та психологічні особливості школярів
фізичний і розумовий розвиток учнів
рівень життєвого досвіду
підвищений інтерес до пізнання навколишнього світу.

Спеціалісти стверджують, що найчастіше отримують травми різного характеру:

діти з гіперактивністю
учні, яких батьки виховують в умовах гіпер- або гіпоопіки
школярі з порушенням функцій програмування та контролю власної поведінки
діти зі зниженим інтелектом.

Іноді саме індивідуально-психологічні особливості школярів стають передумовою отримання ними травм. Так, втома, нервозність, переважання збудження над гальмуванням, імпульсивність, з одного боку, і, навпаки, переважання гальмування над збудженням, інертність нервових процесів, з іншого, — усе це може призвести до травматизму у школі. Діти з високим інтелектом вміють прогнозувати наслідки свої вчинків, усвідомлюють небезпеку, що може їм загрожувати, й уникають її.

Причини травматизму в школі

Причини, які призводять до травмування школярів, можна умовно розділити на три групи:

Поведінка самих школярів, які отримали травму	Низький рівень координації рухів Невміння володіти своїм тілом Відсутність необхідних навичок під час виконання певних дій
	Недостатність або відсутність знань про небезпеку та про можливі наслідки вибраного варіанту дій
	Зневажання відомою небезпекою через сильніший мотив, наприклад, щоб вразити інших
	Втома, емоційне збудження, ігровий раж, спортивний азарт та інші психофізіологічні стани, які впливають на успішність певної діяльності учнів Здебільшого травми цієї підгрупи діти отримують під час рухливих ігор. При цьому часто сильну дезорганізуючу дію на поведінку школярів справляє бажання показати найкращий результат, а також: змагальний характер гри нові завдання, що виникають зненацька небезпечні ситуації, в яких треба швидко й самостійно прийняти рішення
	Поспіх — ще один емоційний стан, який може дезорганізувати діяльність. Здебільшого травми, пов’язані з поспіхом, виникають у школярів віком 11–14 років, коли даються взнаки: значне навчальне навантаження заняття в гуртках чи спортивних секціях; виконання домашніх обов’язків тощо. Змагальний мотив посилюється не лише в іграх, а й у повсякденному житті учнів — першим добігти до роздягальні чи їдальні, першим вибігти на вулицю під час перерви тощо
Дії однолітків, які оточують дитину або підлітка	Результати досліджень показують, що найчастіше діти травмують одне одного під час гри (біг і наштовхнувся; підліз під гойдалку) Але будьте особливо уважні до випадків, пов’язаних з поведінкою дітей, яка містить елементи фізичного насилля стосовно інших учнів, а іноді й з цілеспрямованим бажанням завдати болю, похизуватися своєю фізичною перевагою. Адже зараз існує тенденція щодо збільшення кількості травм, які підлітки отримують саме під час бійок
Дії дорослих, які оточують дітей	Іноді саме через дії дорослих, зокрема й батьків, виникають травмонебезпечні ситуації, які можуть призвести до травмування дітей. Найпоширеніші помилки дорослих (вихователів, учителів, батьків): неналежний догляд за дітьми та підлітками в різних ситуаціях (на вулиці, на дорозі, на воді, на спортивному чи ігровому майданчику тощо); відсутність контролю за поведінкою дітей; незабезпечення для дітей та підлітків безпечного середовища.